Стаття була написана після
відвідин похорону передчасно померлого нашого молодого родича , коли на
поминальний обід зібралось майже пів села, за стіл сідали тричі.
Надрукована в церковно-православній газеті Рівненської єпархії УПЦ КП у вересні 2004 року.
ТРАДИЦІЇ ЧИ
АНТИТРАДИЦІЇ?
Кожному народові, що
має свою історію, властиві численні традиції. Під цим терміном ми розуміємо
звичаї, обряди, правила і норми поведінки людей, що передаються ними із
покоління у покоління. Характерною ознакою традицій було і залишається їх
добровільне, а не примусове дотримання, причому не лише окремими людьми, а й
нерідко цілими етнічними групами, а то навіть і народами.
Традиції живуть і
діють довгий час, буває, що і століттями. Вони народжуються з волі тих, хто
бачить у них певний сенс. І відходять у небуття, коли громадська чи суспільна
думка вважає їх такими, що віджили свій вік і стають гальмом на шляху до
подальшого прогресу. Іноді, вбачаючи небезпеку у певній традиції, влада
намагається заборонити їх шляхом адміністративних, а то й силових методів.
