ХТО І ЯКОЇ ПЕРЕМОГИ ПРАГНУВ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ,

або Яким хотіли бачити «другий фронт» воїни УПА

Продовжити тему публікації «Кому вигідна антиукраїнська фальшивка?» (див. «Волинь» за 9 лютого 2001 р., с.6) мене спонукали численні відгуки читачів «Волині». Ніколи не думав, що їх може бути так багато, що так емоційно, гостро, вони сприйматимуть написане мною. Особливо ті, хто в бесідах, листах та по телефону висловлювали думки, що не завжди або не цілком співпадали з моїми. Хоч таких було всього декілька (насправді, треба думати, їх значно більше), та їхні сумніви, а то й несприйняття стосувалися виключно таких постулатів: як люди, що вважали себе патріотами України, могли одягти есесівську форму і йти воювати проти своїх же співвітчизників-червоноармійців?

Пішли "визволителі" - прийшли "рятівники"

Помер король. Хай живе король! Це відоме французьке прислів’я цілком можна застосувати до драматичних змін державно-політичних режимів, що пройшли у червні 1941 року на Волині. На зміну східним червонозоряним «визволителям» півторамільйонного українського населення краю сюди прийшли коричневі «рятівники» із заходу, щоб запровадити свій «новий порядок» і навчити жити все тих же волинян «по-європейськи».

Виповнюється 63 роки від часу згаданих подій. Здавалося б, що за цей час можна і треба було глибоко та всебічно вивчити і проаналізувати те, що відбувалося  довгих шість років у нашому найдревнішому українському регіоні. Та, на превеликий жаль, оцінка волинських подій часу Другої світової війни мінялася за минулі десятиріччя не один раз. Так, як було вигідно владі та стовпам її історіографії. Тому і досі ми відчуваємо рецидивний підхід до оцінки волинських подій шістдесятилітньої давності.